Один із сотні...
Що робив я тоді саме біля Жовтневого палацу - вже не пам'ятаю.
Та й не важливо, що робив, і як там опинився.
Важливо, що, можливо, саме цей маленький фрагмент кривавого майдану зробив для мене два кольори головними на тривалий етап мого життя%
- Білий для мене став символом чистих помислів;
- Червоний перетворився в віру в безкорисливість, надію на порятунок і любов до життя.
Сьогодні я вперше за 4 роки приїхав на алею загиблих тієї зими.
- Дізнатися більше про Один із сотні...
- Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь