UN REMERCIEMENT POUR LES BENEVOLES AU ZONE DU CONFLIT
Кожного ранку, встаючи на бігову доріжку, я знаю : без цього я не завантажу 30-кілограмові сумки із гуманітарною поміччю до машини - саме це є моя робота в "Українці".
Пройшло вже 55 днів від моєї поїздки в Україну, від моєї подорожі на фронт...і що дивно : спогади, враження і образи, вони не притупляються, не щезають, а навпаки - стають більш конкретними і чіткими, і таке враження, що все це було вчора, але не зі мною.
Я довго шукала слова, щоби написати кожному особисто пост подяки, але до сьогодні так і не знайшла. Тому просто назву всіх тих, кого вперше побачила, кого запізнала...тих, кого назвати не можу з різних причин, але я про вас думаю кожного дня і кожної хвилини...
ТАНИНА АРМИН - ваше безгранично гостинне серце ніколи не забудеться, а подарована вами зупка пахне на весь перший поверх :-)
Таня Скиртач - натовські шкарпетки та англійські штани були просто надвичайні :-) , ну а капелюшок ( така військова шапочка...) дуже не хотілося її повертати :-)
Julia Paevska - вразила надзвичайно м"яка посмішка, яка була присутня під час всієї нашої короткої зустрічі та обвіяні вітром та життям руки - міцні та холодкуваті. Тепло душі передавалося навіть через них.
Olya Bashey Kroxa - тішуся від всього серця, що недаремно привезла кримськотатарський прапор, ми його дістали від Gayde Rizaeva
Anastasiya Bunich - Настю, твої очі, ледь із смутком, але повні доброти, вони в мене і на знимках, і в душі.....
Вікторія Шуміловська - пам"ятаю наші полуношні "вечорниці" на маленькій кухні в Бахмуті...пізнала через тебе багато нового...
Igor Yaschenko - пане Ігоре, тільки щоби познайомитися саме з вами, варто було прилетіти до України :-). Бруфен збираємо...
Евгений Евгений Evgeniy Вус Vus - пане Євгене, ваш упівський браслет дуже бережу і ношу тільки в неділю до церкви.
Andre Smerdov - спасибі вам за тиху усмішку-подяку в кафе - тільки самими очима :-), але це більше, ніж слова...
Valery Lobov - мій ранок починається з того, що закриваю очі і згадую ваші слова, коли я вам усім так довго розповідала про нашу "Українку" : "Ви це дуже гарно сказали"...
Shura Benzopilkin Kaban - із прозвиськом цілком не згідна, хіба що додати суфікс -"ик" :-). Треба винайти танк, який літає - це буде саме для вас :-). Нашу поїздку до Жованки не забуду ніколи!
Илья Джонович Лысенко - людина з непростим характером, із своїм стилем та звичками...в сумі, як і кожен з нас, але безумовний лідер і справжній голова ASAP RESCUE . Ця людина на своєму місці. І я щаслива, що його запізнала!
Чому я люблю дощ тут, в Люксембурзі...в той момент, коли всі інші жаліються, плачуться та впадають в депресію...
Тому що вже помітила - коли тут дощ, на Сході України сонце і гарна погода. То нехай вже в нас падає, але хлопцям там буде добре :-). А ми вже тут якось це переживемо...прикупимо побільше парасольок...
Наша пані Лариса Larysa Meininger якось сказала, подивившись усі оті знимки, що я привезла з фронту :
"СПАСИБІ ВАМ УСІМ ЗА СПРАГУ ДО ЖИТТЯ!"
Краще все одно не скажеш, тому я всім серцем під цими словами підписують.
Наталка Павлик, "ASAP RESCUE"